ЛЕГАЛ-КОНСАЛТ

Вівторок, 19.03.2024, 10:40

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | ст. 139 - ст. 140 | Реєстрація | Вхід

        139.1.13. витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у 
зв'язку  з  придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу,
маркетингу,  реклами (крім  витрат,  здійснених  (нарахованих)  на
користь   постійних  представництв  нерезидентів,  які  підлягають
оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього  Кодексу)  в
обсязі,  що  перевищує  4 відсотки доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів,  робіт,  послуг) (за вирахуванням  податку  на
додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

     При цьому  до  складу  витрат не включаються у повному обсязі
витрати,  понесені (нараховані) у звітному  періоді  у  зв'язку  з
придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу,
реклами у  випадку,  якщо  особа,  на  користь  якої  здійснюються
відповідні  платежі,  є  нерезидентом,  що  має  офшорний статус з
урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

     139.1.14. витрати,  понесені   (нараховані)   у   зв'язку   з
придбанням  у  нерезидента  послуг  (робіт)  з  інжинірингу  (крім
витрат,   нарахованих   на   користь    постійних    представництв
нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8)
у обсязі,  що перевищує 5 відсотків  митної  вартості  обладнання,
імпортованого згідно з відповідним контрактом, а також у випадках,
визначених підпунктом  139.1.15  пункту  139.1  статті  139  цього
Кодексу;

     139.1.15. витрати,   нараховані  у  зв'язку  з  придбанням  у
нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу
витрат, якщо виконується будь-яка з умов:

     а) особа,  на  користь  якої  нараховується  плата за послуги
інжинірингу,  є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням
положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

     б) особа,   на  користь  якої  нараховується  плата  за  такі
послуги,  не є бенефіціарним (фактичним)  отримувачем  (власником)
такої плати за послуги.

     Стаття 140. Особливості визнання витрат подвійного
                 призначення

     140.1. При визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі
витрати подвійного призначення:

     140.1.1. витрати  платника  податку  на забезпечення найманих
працівників спеціальним одягом,  взуттям,  спеціальним  (форменим)
одягом,    мийними   та   знешкоджувальними   засобами,   засобами
індивідуального захисту,  що необхідні для  виконання  професійних
обов'язків,   а   також   продуктами  спеціального  харчування  за
переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для
банківських    установ    доповнюється   переліком,   затвердженим
Національним банком України.

     Витрати (крім тих,  що підлягають амортизації),  здійснені  в
порядку,  встановленому законодавством,  на організацію, утримання
та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної
медичної  допомоги  та  профілактики  працівників    тому  числі
забезпечення медикаментами,  медичним устаткуванням, інвентарем, а
також витрати на заробітну плату найманих працівників);

     140.1.2. витрати   (крім  тих,  що  підлягають  амортизації),
пов'язані   з   науково-технічним   забезпеченням    господарської
діяльності,   на   винахідництво  і  раціоналізацію  господарських
процесів,      проведення      дослідно-експериментальних       та
конструкторських  робіт,  виготовлення  та  дослідження  моделей і
зразків,  пов'язаних  з  основною  діяльністю  платника   податку,
витрати  з  нарахування роялті та придбання нематеріальних активів
(крім тих,  що  підлягають  амортизації)  для  їх  використання  в
господарській діяльності платника податку.

     До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному
періоді на користь:

     1) нерезидента  (крім  нарахувань   на   користь   постійного
представництва  нерезидента,  яке  підлягає оподаткуванню згідно з
пунктом   160.8,   нарахувань,    що    здійснюються    суб'єктами
господарювання  у  сфері телебачення і радіомовлення відповідно до
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12  ),  та
нарахувань  за надання права на користування авторським,  суміжним
правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва,  музичні
та  літературні  твори)  в обсязі,  що перевищує 4 відсотки доходу
(виручки) від реалізації продукції (товарів,  робіт,  послуг)  (за
вирахуванням  податку  на додану вартість та акцизного податку) за
рік,  що передує звітному,  а також у випадках,  якщо  виконується
будь-яка з умов:

     а) особа,   на   користь   якої   нараховуються   роялті,   є
нерезидентом,  що має офшорний статус з урахуванням  пункту  161.3
статті 161 цього Кодексу;

     б) особа,   на  користь  якої  нараховується  плата  за  такі
послуги,  не є бенефіціарним (фактичним)  отримувачем  (власником)
такої  плати  за послуги за виключенням випадків,  коли бенефіціар
(фактичний власник) надав право отримувати таку  винагороду  іншим
особам;

     в) роялті  виплачуються щодо об'єктів,  права інтелектуальної
власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

     У разі виникнення  розбіжностей  між  податковим  органом  та
платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли
(були  набуті)   права   інтелектуальної   власності   на   об'єкт
інтелектуальної   власності,  такі  податкові  органи  зобов'язані
звернутися  до  спеціально  уповноваженого   органу,   визначеного
Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку;

     г) особа,  на користь якої нараховуються роялті,  не підлягає
оподаткуванню у відношенні роялті в державі,  резидентом якої вона
є;

     2) юридичної  особи,  яка  відповідно  до  статті  154  цього
Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей  податок
за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього
Кодексу;

     3) особи,  яка сплачує податок у складі інших податків,  крім
фізичних   осіб,  які  оподатковуються  в  порядку,  встановленому
розділом IV цього Кодексу;

     140.1.3. витрати платника податку на  професійну  підготовку,
перепідготовку  та  підвищення кваліфікації працівників робітничих
професій,  а  також  у  разі   якщо   законодавством   передбачено
обов'язковість    періодичної    перепідготовки   або   підвищення
кваліфікації;

     витрати на    навчання    та/або    професійну    підготовку,
перепідготовку  або  підвищення  кваліфікації  у  вітчизняних  або
закордонних навчальних закладах,  якщо наявність  сертифіката  про
освіту  в  таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов
ведення господарської діяльності,  в тому числі,  але не  виключно
вищих  та  професійно-технічних  навчальних закладах фізичних осіб
(незалежно  від  того,  чи  перебувають  такі  особи  в   трудових
відносинах  з  платником  податку),  які  уклали  з  ним письмовий
договір (контракт) про  взяті  ними  зобов'язання  відпрацювати  у
платника     податку     після     закінчення     вищого    та/або
професійно-технічного навчального     закладу     і      отримання
спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;

     витрати на   організацію   навчально-виробничої  практики  за
профілем основної діяльності платника податку  або  в  структурних
підрозділах,  що забезпечують його господарську діяльність,  осіб,
які  навчаються  у  вищих   та   професійно-технічних   навчальних
закладах.

     У разі    розірвання    письмового    договору   (контракту),
зазначеного в абзаці  другому  цього  підпункту,  платник  податку
зобов'язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат
на навчання та/або професійну підготовку,  які  були  включені  до
складу   його   витрат.   Внаслідок   такого   збільшення   доходу
нараховується додаткове податкове зобов'язання та пеня  в  розмірі
120  відсотків  облікової  ставки Національного банку України,  що
діяла на день виникнення податкового зобов'язання з  податку,  яке
мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі,  якщо
б  він  не  користувався  податковою  пільгою,  встановленою   цим
підпунктом,  обчислені  до суми такого податкового зобов'язання та
розраховані за кожен день недоплати,  закінчуючи  днем  збільшення
доходу.  Сума  відшкодованих  платнику  податку  збитків  за такою
угодою (договором,  контрактом)  не  є  об'єктом  оподаткування  в
частині,  що  не  перевищує суми,  на які збільшено дохід,  сплати
додаткового податкового зобов'язання та пені,  зазначених в  цьому
абзаці.

     У разі   виникнення   розбіжностей   між   органом  державної
податкової служби та платником податку стосовно зв'язку витрат  на
цілі,  обумовлені  цим підпунктом,  з основною діяльністю платника
податку,  такий орган  державної  податкової  служби  зобов'язаний
звернутися  до  центрального  органу  виконавчої  влади  в  галузі
освіти,  експертний  висновок  якого  є  підставою  для  прийняття
рішення органом державної податкової служби.

     Оскарження рішень   органів   державної   податкової  служби,
прийнятих на підставі  експертних  висновків  центрального  органу
виконавчої влади в галузі освіти,  здійснюється платниками податку
в загальному порядку;

     140.1.4. будь-які    витрати    на     гарантійний     ремонт
(обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником
податку,  вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких
товарів,  у розмірі,   що   відповідає  рівню  гарантійних  замін,
прийнятих/оприлюднених платником податку.

     У разі здійснення гарантійних замін товарів  платник  податку
зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів
або послуги з ремонту (обслуговування),  у порядку,  встановленому
центральним органом державної податкової служби.

     Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого
товару або без належного ведення зазначеного обліку не  дає  права
на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

     Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних
замін,  а також перелік товарів,  на які встановлюється гарантійне
обслуговування,   визначаються   Кабінетом  Міністрів  України  на
підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

     Термін "оприлюднення"  означає   розповсюджене   в   рекламі,
технічній документації, договорі або іншому документі зобов'язання
продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування;

     140.1.5. витрати платника податку на проведення реклами;

     140.1.6. будь-які витрати  із  страхування  ризиків  загибелі
врожаю,  транспортування  продукції  платника  податку;  цивільної
відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів,
що перебувають   у   складі  основних  засобів  платника  податку;
будь-які   витрати   із   страхування   ризиків,   пов'язаних   із
виробництвом національних    фільмів       розмірі   не   більше
10 відсотків   вартості   виробництва    національного    фільму);
екологічної  та  ядерної  шкоди,  що  може  бути завдана платником
податку іншим особам;  майна платника податку; об'єкта фінансового
лізингу,  а  також  оперативного  лізингу,  концесії державного чи
комунального  майна  за  умови,  якщо  це  передбачено  договором;
фінансових,   кредитних   та   інших   ризиків  платника  податку,
пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності,  в  межах
звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що
діє на момент укладення такого страхового  договору,  за  винятком
страхування  життя,  здоров'я  або  інших  ризиків,  пов'язаних  з
діяльністю фізичних осіб,  що перебувають у трудових відносинах  з
платником    податку,    обов'язковість   якого   не   передбачена
законодавством,  або будь-яких  витрат  із  страхування  сторонніх
фізичних чи юридичних осіб.
  
 
     Якщо умови   страхування   передбачають   виплату  страхового
відшкодування на користь платника  податку  -  страхувальника,  то
застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з
веденням господарської діяльності,  включаються до його витрат  за
податковий  період,  в  якому він зазнав збитків,  а будь-які суми
страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів
такого платника податку за податковий період їх отримання;

     140.1.7. витрати    на   відрядження   фізичних   осіб,   які
перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є
членами  керівних  органів  платника  податку,  в  межах фактичних
витрат особи,  яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення
багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і
назад,  так і за місцем відрядження (у тому числі на  орендованому
транспорті),  оплату  вартості  проживання у готелях (мотелях),  а
також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові
послуги (прання,  чищення,  лагодження та прасування одягу, взуття
чи білизни),  на найм інших  жилих  приміщень,  оплату  телефонних
розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз),
обов'язкове страхування,  інші  документально  оформлені  витрати,
пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в
тому числі будь-які  збори  і  податки,  що  підлягають  сплаті  у
зв'язку із здійсненням таких витрат.

     Зазначені в  частині  першій  цього  підпункту витрати можуть
бути включені до складу витрат платника податку лише за  наявності
підтвердних  документів,  що  засвідчують  вартість  цих  витрат у
вигляді транспортних квитків або транспортних  рахунків  (багажних
квитанцій),   у   тому  числі  електронних  квитків  за  наявності
посадкового  талона  та  документа  про  сплату  за  всіма  видами
транспорту,  в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із
готелів (мотелів)  або  від  інших  осіб,  що  надають  послуги  з
розміщення  та проживання фізичної особи,  в тому числі бронювання
місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

     Не дозволяється  включати  до  складу  витрат  на  харчування
вартість  алкогольних напоїв і тютюнових виробів,  суми "чайових",
за винятком випадків,  коли суми таких  "чайових"  включаються  до
рахунку  згідно  із законами країни перебування,  а також плату за
видовищні заходи.

     До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не
підтверджені  документально,  на  харчування та фінансування інших
власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку
з  таким  відрядженням у межах території України,  але не більш як
0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної
особи на 1 січня звітного податкового року,  в розрахунку на добу,
а для відряджень за кордон -  не  вище  0,75  розміру  мінімальної
заробітної  плати,  що  діяв  для  працездатної  особи  на 1 січня
звітного податкового року, в розрахунку на добу.

     Кабінетом Міністрів  України  окремо  визначаються   граничні
норми   добових   для   відрядження  членів  екіпажів  суден/інших
транспортних засобів або  суми,  що  спрямовуються  на  харчування
таких  членів  екіпажів  замість  добових,  якщо  такі судна (інші
транспортні засоби):

     провадять комерційну,   промислову,    науково-пошукову    чи
риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

     виконують міжнародні   рейси   для  провадження  навігаційної
діяльності чи перевезення  пасажирів  або  вантажів  за  плату  за
межами повітряного або митного кордону України;

     використовуються для   проведення   аварійно-рятувальних   та
пошуково-рятувальних  робіт  за   межами   митного   кордону   або
територіальних вод України.

        Суми та  склад витрат на відрядження державних службовців,  а
також інших осіб,  що направляються у відрядження  підприємствами,
установами та організаціями, які повністю або частково утримуються
(фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом
Міністрів України.  Сума добових для таких категорій фізичних осіб
не може перевищувати суму,  встановлену  абзацом  четвертим  цього
підпункту.

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0