ЛЕГАЛ-КОНСАЛТ

      Товариство з обмеженою відповідальністю є найпоширенішим видом господарських товариств в Україні. З прийняттям нових Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з’явилися проблеми регулювання відносин у сфері діяльності юридичних осіб, в тому числі підприємницьких товариств. До 2004 року ці питання регулював Закон України "Про господарські товариства”. Але у 2003 році були прийняті досить спірні щодо регулювання діяльності саме господарюючих суб’єктів нові законодавчі акти. Вони почали дещо по-іншому регулювати порядок створення, реорганізації, ліквідації підприємницьких товариств; встановили відмінності в їх установчих документах, порядку управління у порівнянні з Законом України "Про господарські товариства”.

           Але жоден із кодексів не відміняв цього закону, а отже, він на сьогоднішній день є чинним. Тому ми маємо справу з юридичними колізіями, де одні й ті ж самі суспільні відносини регулюються по-різному. Але оскільки у ієрархії нормативно-правових актів кодекс має вищу юридичну силу, ніж закон, то при юридичній колізії ми маємо застосовувати саме положення Цивільного чи Господарського кодексу і в цій частині вважати Закон України "Про господарські товариства” не чинним.

  Більш того, норми двох кодексів, які мають однакову юридичну силу, теж мають відмінності в регулюванні суспільних відносин у одній і тій же сфері. У цьому випадку не можна говорити, що норми того чи іншого кодексу є не чинними. З цього приводу виникає ще більше проблем застосування норм права. Кожен юрист може посилатися на відповідну норму чи то Цивільного кодексу, чи Господарського кодексу і він буде правий.

  Що ж стосується товариства з обмеженою відповідальністю, то тут також є відмінності. Наприклад, ст. 82 ГК України  встановлює, що установчим документом ТОВ є статут, а ст. 4 Закону України "Про господарські товариства” зазначає установчими документами установчий договір і статут. Тому виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок, що ст. 4 Закону України "Про господарські товариства” втратила чинність на підставі прийняття відповідної норми у Господарському кодексі.

  Крім того, якщо до 2004 року учасники товариства могли бути звільнені від внесення свого вкладу до статутного капіталу товариства шляхом зарахування вимог до товариства, то новий Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 144) заборонив звільнення учасників від обов’язку внесення вкладу до статутного капіталу, в тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

 Отже, порядок створення, діяльності, органи управління і їх компетенція, види і зміст установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є актуальними. Тому предметом мого дослідження є саме цей вид товариства.

          Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариство з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

      Отже, називаючи цей вид товариства товариством "з обмеженою відповідальністю”, законодавець  не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб’єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників, які несуть ризик збитків у межах своїх вкладів до статутного фонду (у разі фінансового краху товариства його учасники лише понесуть збитки у межах своїх вкладів до статутного фонду товариства). Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями  товариства  також  у межах  невнесеної  частини  вкладу [8, с. 130].

           Товариство з обмеженою відповідальністю має у своїй власності обумовлене майно, яке знаходиться на його самостійному балансі, може від свого імені набувати і здійснювати майнові і особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

         Товариство з обмеженою відповідальністю вважається створеним як юридична особа з моменту його державної реєстрації в порядку встановленому законодавством. До моменту державної реєстрації його учасники зобов’язані сплатити не менше, ніж 50 % суми своїх вкладів, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишається несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства (ч. 3  ст. 144 ЦК України).

       За результатами першого року діяльності товариства з обмеженою відповідальністю з’ясовується чи повністю сформовано статутний капітал товариства. Якщо статутний капітал сформовано не повністю, тоді приймається рішення про зменшення розміру статутного капіталу, але не нижче, чим сума, еквівалентна 100 мінімальним зарплатам. В іншому випадку, товариство підлягає ліквідації. За результатами кожного наступного року перевіряється  розмір чистих активів підприємства і, якщо він менший, ніж передбачений розмір статутного капіталу, то товариство повинно зменшувати розмір статутного капіталу (якщо це можливо) або приймати рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо з’ясується, що розмір чистих активів менший законодавчо встановленого розміру, то товариство зобов’язане ліквідуватися.

         Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване однією або кількома особами. Максимальна кількість учасників такого товариства встановлюється законом. Якщо кількість учасників товариства перевищує допустиму кількість, то воно підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а після спливу цього часу – ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ст. 141 ЦК України).

          Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю можуть укласти договір про заснування товариства, але він не є установчим документом.

        Установчий документ укладається в простій письмовій формі і підписується всіма засновниками товариства. Але це не позбавляє засновників права посвідчити засновницький договір нотаріально.

        Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить: повну і скорочену назву товариства; дані про його місцезнаходження, склад і компетенцію органів управління, розмір статутного капіталу, порядок виходу учасників з товариства; права і обов’язки учасників товариства; дані про порядок зберігання документів товариства та інші дані.

          Статут товариства є локальним документом, який є обов’язковим як для всіх учасників даного товариства, так і для самого товариства як юридичної особи.

         У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства [8, с. 130].

Частина прибутку товариства, передбачена для розподілу між його учасниками, розподіляється пропорційно їхнім часткам у статутному капіталі. Частина прибутку, яка передбачається кожному з учасників товариства після розподілу, виплачується йому в грошовій формі.

       Товариство з обмеженою відповідальністю не вправі приймати рішення про розподіл чистого прибутку між учасниками: до повної оплати всього статутного капіталу товариства; до виплати реальної вартості частки учасникам товариства у випадках, передбачених законодавством; якщо на момент прийняття такого рішення товариство відповідає ознакам неплатоспроможності (банкротству); якщо на момент прийняття такого рішення вартість чистих активів товариства менша його статутного капіталу і резервного фонду або стане меншою їх розміру в результаті прийняття рішення про розподіл прибутку.

       Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є  загальні збори учасників товариства, які можуть бути черговими або позачерговими. Всі учасники мають право бути присутніми на загальних зборах учасників, брати участь у обговоренні питань порядку денного і голосувати при прийнятті рішень. Кожен учасник має право мати на  загальних зборах кількість голосів, пропорену його частці у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства мають як загальні повноваження, які вони можуть делегувати виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю, так і виключну компетенцію, яку вони повинні здійснювати самостійно. До виключної компетенції  загальних зборів учасників належить: внесення змін до статуту товариства; затвердження річних звітів і річних бухгалтерських балансів; створення і відкликання виконавчих органів товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії; виключення учасника з товариства та інші.

         Загальні збори вважаються повноважними, якщо  на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів.

         Чергові загальні збори учасників товариства повинні проводитися не рідше, чим 2 рази на рік. Статутом може бути передбачена частіша періодичність проведення зборів учасників товариства.

        Позачергові загальні збори учасників товариства скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчому документі, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо його потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статного фонду. Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

         Виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є колегіальний орган (дирекція) або одноособовий орган (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам учасників товариства. 

          Генеральний директор має право: підписувати фінансові і інші документи товариства; без довіреності діяти від імені товариства; відкривати в банках розрахункові та інші рахунки, розпоряджатися майном і фінансами товариства; видавати довіреності на право представництва від імені товариства; видавати розпорядження, які є обов’язковими для персоналу товариства, в тому числі наказ про призначення на посади; здійснювати керівництво виконавчим персоналом товариства та ін.

        Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами учасників товариства з їх числа. Кількість членів ревізійної комісії визначається установчими документами, але не менше 3 осіб. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревізійна комісія має право: в будь-який час проводити перевірки фінансово-господарської діяльності товариства; контролювати своєчасність подання бухгалтерської звітності і правильність ведення бухгалтерського обліку; перевіряти річні звіти і бухгалтерські баланси товариства та ін.

           Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства (ч. 1 ст. 147 ЦК України).

            Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї части (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства [8, с. 130].

          Учасники товариства користуються переважним правом купівлі части учасника, який її вступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористалися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК України).

           У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково [8, с. 131].

           Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших його учасників або товариства. У випадку виходу учасника з товариства його частка переходить до товариства з моменту подачі заяви про вихід. При цьому товариство зобов’язане виплатити учаснику, який подав заяву про вихід з товариства, реальну вартість його частки, визначену на основі даних бухгалтерської звітності за рік, протягом якого було подано заяву про вихід, або за згодою відповідного учасника видати йому в натурі майно такої ж вартості, а у випадку неповної оплати його вкладу у статутний фонд дійсну вартість його частки, яка пропорційна оплаченій частці вкладу.

          Частки, які належать товариству, не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників товариства,  а також при розподіленні прибутку і майна товариства у випадку його ліквідації.

         Частка, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю протягом року із дня її переходу до товариства, повинна бути за рішенням загальних зборів учасників розподілена між всіма учасниками товариства пропорційно їхнім часткам у статутному капіталі або продана всім чи декільком учасникам товариства і (або) третім особам і повністю оплачена.

Висновки

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариство з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду.

Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю може змінюватися, якщо учасник відступає свою частку іншій особі (іншим учасникам або третій особі); товариство самостійно придбаває частку учасників; зі складу товариства виходить учасник; до складу товариства включається новий учасник; частка переходить до іншої особи шляхом правонаступництва; учасника виключають з товариства.

1. Конституція України.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV.

4. Закон України "Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ.

5. Господарське право: Навчальний посібник/Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Не живець. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

6. Хозяйственное право: Учебник/Ред. Мамутов.В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.

7. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. І доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

8. Юридические лица: правовое положение порядок создания, учредительные и внутренние документы/М.Ю. Тихомиров. – М.: 2000. – 488 с.