ЛЕГАЛ-КОНСАЛТ

                     ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 

            { Із змінами, внесеними згідно із Законом 
              N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 } 

                   РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу України 

     1.1. Податковий  кодекс   України   регулює   відносини,   що 
виникають у сфері справляння податків і зборів,  зокрема, визначає 
вичерпний перелік податків та зборів,  що справляються в  Україні, 
та  порядок їх адміністрування,  платників податків та зборів,  їх 
права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження 
і  обов'язки  їх  посадових  осіб  під  час здійснення податкового 
контролю,  а  також  відповідальність  за  порушення   податкового 
законодавства. 
 
    1.2. Правила    оподаткування    товарів   або   послуг,   що 
переміщуються  через  митний  кордон  України,  визначаються   цим 
Кодексом,   крім   оподаткування  ввізним  (імпортним)  митом  або 
вивізним (експортним) митом,  які встановлюються  Митним  кодексом 
України ( 92-15 ) та іншими законами з питань митної справи. 

     1.3. Цей  Кодекс  не  регулює  питання  погашення  податкових 
зобов'язань або  стягнення  податкового  боргу  з  осіб,  на  яких 
поширюються  судові  процедури,  визначені  Законом  України  "Про 
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його 
банкрутом" (  2343-12  ),  з  банків,  на  які  поширюються  норми 
розділу V Закону  України  "Про  банки  і  банківську  діяльність" 
( 2121-14 ),  та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на 
загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 

     Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України 

     2.1. Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно 
шляхом внесення змін до цього Кодексу. 

     Стаття 3. Податкове законодавство України 

     3.1. Податкове    законодавство    України    складається   з 
Конституції України ( 254к/96-ВР ); цього Кодексу; Митного кодексу 
України ( 92-15 )  та  інших  законів  з  питань  митної  справи у 
частині  регулювання  правовідносин,  що  виникають  у  зв'язку  з 
оподаткуванням  ввізним  або вивізним митом операцій з переміщення 
товарів через митний кордон України  (далі  -  законами  з  питань 
митної   справи);   чинних   міжнародних   договорів,   згода   на 
обов'язковість  яких  надана  Верховною  Радою  України  і   якими 
регулюються   питання  оподаткування;  нормативно-правових  актів, 
прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та  законів  з 
питань митної справи;  рішень Верховної Ради Автономної Республіки 
Крим,  органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків 
та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. 
 
    3.2. Якщо  міжнародним  договором,  згода  на  обов'язковість 
якого надана Верховною Радою України,  встановлено  інші  правила, 
ніж  ті,  що  передбачені  цим  Кодексом,  застосовуються  правила 
міжнародного договору. 

     Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України 

     4.1. Податкове законодавство  України  ґрунтується  на  таких 
принципах: 

     4.1.1. загальність  оподаткування  -  кожна особа зобов'язана 
сплачувати встановлені цим  Кодексом,  законами  з  питань  митної 
справи   податки   та  збори,  платником  яких  вона  є  згідно  з 
положеннями цього Кодексу; 
 
    4.1.2. рівність усіх  платників  перед  законом,  недопущення 
будь-яких   проявів   податкової   дискримінації   -  забезпечення 
однакового  підходу  до  всіх  платників  податків  незалежно  від 
соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми 
власності юридичної  особи,  громадянства  фізичної  особи,  місця 
походження капіталу; 
 
    4.1.3. невідворотність     настання     визначеної    законом 
відповідальності у разі порушення податкового законодавства; 
 
    4.1.4. презумпція правомірності  рішень  платника  податку  в 
разі,  якщо  норма  закону  чи  іншого  нормативно-правового акта, 
виданого на підставі закону,  або якщо  норми  різних  законів  чи 
різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне 
(множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або 
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення 
на користь як платника податків, так і контролюючого органу; 
 
    4.1.5. фіскальна  достатність  -  встановлення  податків   та 
зборів   з  урахуванням  необхідності  досягнення  збалансованості 
витрат бюджету з його надходженнями; 
 
    4.1.6. соціальна справедливість -  установлення  податків  та 
зборів відповідно до платоспроможності платників податків; 
 
    4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та 
зборів,  обсяг  надходжень  від  сплати  яких  до  бюджету  значно 
перевищує витрати на їх адміністрування; 

     4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та 
зборів у спосіб,  який не  впливає  на  збільшення  або  зменшення 
конкурентоздатності платника податків; 

     4.1.9. стабільність  -  зміни до будь-яких елементів податків 
та зборів не можуть  вноситися  пізніш  як  за  шість  місяців  до 
початку  нового  бюджетного  періоду,  в  якому  будуть діяти нові 
правила та ставки.  Податки та збори, їх ставки, а також податкові 
пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; 

     4.1.10. рівномірність  та  зручність  сплати  -  установлення 
строків  сплати  податків  та  зборів,  виходячи  із  необхідності 
забезпечення   своєчасного  надходження  коштів  до  бюджетів  для 
здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; 

     4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків  та  зборів  - 
визначення  на  законодавчому  рівні  усіх  обов'язкових елементів 
податку. 

     4.2. Загальнодержавні,  місцеві податки та збори,  справляння 
яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають. 

     4.3. Податкові  періоди  та  строки сплати податків та зборів 
установлюються,  виходячи з необхідності забезпечення  своєчасного 
надходження коштів до бюджетів,  з урахуванням зручності виконання 
платником   податкового   обов'язку   та   зменшення   витрат   на 
адміністрування податків та зборів. 

     4.4. Установлення  і  скасування податків та зборів,  а також 
пільг  їх  платникам  здійснюються  відповідно  до  цього  Кодексу 
Верховною  Радою  України,  а  також  Верховною  Радою  Автономної 
Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх 
повноважень,  визначених  Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ) та 
законами України. 

     Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства 
               з іншими законодавчими актами 

     5.1. Поняття,  правила та положення, установлені цим Кодексом 
та законами з питань митної справи,  застосовуються  виключно  для 
регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. 

     5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших 
актів суперечать поняттям,  термінам, правилам та положенням цього 
Кодексу,  для  регулювання  відносин  оподаткування застосовуються 
поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. 

     5.3. Інші терміни,  що застосовуються у цьому  Кодексі  і  не 
визначаються   ним,  використовуються  у  значенні,  встановленому 
іншими законами. 

     Стаття 6. Поняття податку та збору 

     6.1. Податком   є   обов'язковий,   безумовний   платіж    до 
відповідного   бюджету,   що   справляється  з  платників  податку 
відповідно до цього Кодексу. 

     6.2. Збором  (платою,  внеском)  є  обов'язковий  платіж   до 
відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою 
отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення 
на  користь  таких  осіб  державними органами,  органами місцевого 
самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично 
значимих дій. 

     6.3. Сукупність  загальнодержавних  та  місцевих  податків та 
зборів,  що справляються в  установленому  цим  Кодексом  порядку, 
становить податкову систему України. 
     
 Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів 
 
    7.1. Під  час  встановлення  податку обов'язково визначаються 
такі елементи: 

    7.1.1. платники податку; 
    7.1.2. об'єкт оподаткування; 
    7.1.3. база оподаткування; 
    7.1.4. ставка податку; 
    7.1.5. порядок обчислення податку; 
    7.1.6. податковий період; 
    7.1.7. строк та порядок сплати податку; 
    7.1.8. строк та порядок подання звітності  про  обчислення  і 
сплату податку. 

     7.2. Під   час   встановлення  податку  можуть  передбачатися 
податкові пільги та порядок їх застосування. 

     7.3. Будь-які  питання  щодо  оподаткування  регулюються  цим 
Кодексом  і  не  можуть  встановлюватися  або  змінюватися  іншими 
законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо 
внесення змін до цього Кодексу та/або положення,  які встановлюють 
відповідальність за порушення норм податкового законодавства. 

    7.4. Елементи податку,  визначені в пункті 7.1  цієї  статті, 
підстави  для  надання податкових пільг та порядок їх застосування 
визначаються виключно цим Кодексом. 

     Стаття 8. Види податків та зборів 
     8.1. В Україні  встановлюються  загальнодержавні  та  місцеві 
податки та збори. 

     8.2. До  загальнодержавних  належать  податки  та  збори,  що 
встановлені цим Кодексом і  є  обов'язковими  до  сплати  на  усій 
території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 

     8.3. До  місцевих  належать податки та збори,  що встановлені 
відповідно до  переліку  і  в  межах  граничних  розмірів  ставок, 
визначених цим Кодексом,  рішеннями сільських,  селищних і міських 
рад у межах  їх  повноважень,  і  є  обов'язковими  до  сплати  на 
території відповідних територіальних громад. 

     Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори 

     9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 

     9.1.1. податок на прибуток підприємств; 
     9.1.2. податок на доходи фізичних осіб; 
     9.1.3. податок на додану вартість; 
     9.1.4. акцизний податок; 
     9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 
     9.1.6. екологічний податок; 
     9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів 
магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне 
транспортування   трубопроводами   природного   газу   та   аміаку 
територією України; 
     9.1.8. рентна  плата  за  нафту,  природний  газ  і   газовий 
конденсат, що видобуваються в Україні; 
     9.1.9. плата за користування надрами; 
     9.1.10. плата за землю; 
     9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України; 
     9.1.12. збір за спеціальне використання води; 
     9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 
     9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок; 
     9.1.15. збір   на   розвиток  виноградарства,  садівництва  і 
хмелярства; 
    9.1.16. мито; 
     9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на 
електричну  та  теплову енергію,  крім електроенергії,  виробленої 
кваліфікованими когенераційними установками; 
    9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на 
природний газ для споживачів усіх форм власності. 
    9.2. Відносини,  пов'язані  з  установленням  та  справлянням 
мита,  регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено 
цим Кодексом. 

    9.3. Зарахування  загальнодержавних  податків  та  зборів  до 
державного  і  місцевих  бюджетів   здійснюється   відповідно   до 
Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ). 

    9.4. Установлення  загальнодержавних  податків та зборів,  не 
передбачених цим Кодексом, забороняється. 

     Стаття 10. Місцеві податки та збори 

    10.1. До місцевих податків належать: 

     10.1.1. податок на нерухоме  майно,  відмінне  від  земельної 
ділянки; 
     10.1.2. єдиний податок. 

     10.2. До місцевих зборів належать: 

     10.2.1. збір  за  провадження  деяких  видів  підприємницької 
діяльності; 
    10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 
     10.2.3. туристичний збір. 

     10.3. Місцеві  ради  обов'язково  установлюють   податок   на 
нерухоме майно,  відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та 
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. 

     10.4. Місцеві  ради  в  межах  повноважень,  визначених   цим 
Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо 
встановлення збору за місця для паркування  транспортних  засобів, 
туристичного збору. 

     10.5. Установлення    місцевих   податків   та   зборів,   не 
передбачених цим Кодексом, забороняється. 

     10.6. Зарахування місцевих податків та зборів до  відповідних 
місцевих  бюджетів  здійснюється  відповідно до Бюджетного кодексу 
України ( 2456-17 ). 

     Стаття 11. Спеціальні податкові режими 

     11.1. Спеціальні   податкові   режими    встановлюються    та 
застосовуються  у  випадках  і  порядку,  визначених  виключно цим 
Кодексом. 

     11.2. Спеціальний податковий  режим  -  система  заходів,  що 
визначає   особливий   порядок   оподаткування  окремих  категорій 
господарюючих суб'єктів. 

     11.3. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий 
порядок  визначення  елементів  податку  та збору,  звільнення від 
сплати окремих податків та зборів. 

     11.4. Не визнаються спеціальними режимами  податкові  режими, 
не визначені такими цим Кодексом. 

     Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, 
                Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 
                сільських, селищних та міських рад 
                щодо податків та зборів 

     12.1. Верховна Рада України встановлює на  території  України 
загальнодержавні податки та збори і визначає: 

     12.1.1. перелік загальнодержавних податків та зборів; 

     12.1.2. перелік  місцевих  податків  та зборів,  установлення 
яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; 

     12.1.3. положення,  визначені в пунктах  7.1,  7.2  статті  7 
цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; 

     12.1.4. положення,  визначені  в  пунктах  7.1,  7.2 статті 7 
цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів. 

     12.2. До повноважень  Верховної  Ради  Автономної  Республіки 
Крим належать: 
 
    12.2.1. установлення  на території Автономної Республіки Крим 
загальнодержавного збору, зазначеного у підпункті 9.1.9 пункту 9.1 
статті  9  цього  Кодексу  (крім плати за користування надрами для 
видобування корисних копалин загальнодержавного значення), у межах 
його граничних ставок, визначених цим Кодексом; 

     12.2.2. зміна розміру ставок збору,  передбаченого підпунктом 
12.2.1 пункту 12.2 цієї статті,  у межах  його  граничних  ставок, 
визначених цим Кодексом, у порядку, встановленому цим Кодексом; 

     12.2.3. визначення  розміру  і  надання додаткових податкових 
пільг у межах сум,  що надходять до бюджету Автономної  Республіки 
Крим відповідно   до   статті   69   Бюджетного   кодексу  України 
( 2456-17 ). 

     12.3. Сільські,  селищні,   міські   ради   в   межах   своїх 
повноважень  приймають  рішення про встановлення місцевих податків 
та зборів. 

     12.3.1. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється 
у порядку, визначеному цим Кодексом. 

     12.3.2. При   прийнятті  рішення  про  встановлення  місцевих 
податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт  оподаткування, 
платник  податків  і зборів,  розмір ставки,  податковий період та 
інші обов'язкові елементи,  визначенні статтею 7 цього  Кодексу  з 
дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для 
відповідного місцевого податку чи збору. 

     12.3.3. Копія прийнятого рішення  про  встановлення  місцевих 
податків  чи  зборів  надсилається  у  десятиденний  строк  з  дня 
оприлюднення  до  органу  державної  податкової  служби,  в  якому 
перебувають  на  обліку  платники відповідних місцевих податків та 
зборів. 

     12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та  зборів 
офіційно     оприлюднюється    відповідним    органом    місцевого 
самоврядування до 15 липня року,  що передує бюджетному періоду, в 
якому  планується  застосовування встановлюваних місцевих податків 
та  зборів  або  змін  (плановий  період).  В  іншому  разі  норми 
відповідних  рішень  застосовуються  не  раніше початку бюджетного 
періоду, що настає за плановим періодом. 

     12.3.5. У разі якщо сільська,  селищна  або  міська  рада  не 
прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та 
зборів,  що є обов'язковими згідно з нормами цього  Кодексу,  такі 
податки  та  збори  справляються  виходячи з норм цього Кодексу із 
застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів. 

     12.3.6. Центральний   орган   державної   податкової   служби 
затверджує  форми  податкових  декларацій (розрахунків) з місцевих 
податків та зборів згідно з порядком, встановленим цим Кодексом, а 
у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення. 

     12.3.7. Не  дозволяється сільським,  селищним,  міським радам 
встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих  податків  та 
зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і 
фізичних осіб або  звільняти  їх  від  сплати  таких  податків  та 
зборів. 

     12.4. До  повноважень сільських,  селищних,  міських рад щодо 
податків та зборів належать: 

     12.4.1. встановлення ставок єдиного податку в  межах  ставок, 
визначених законодавчими актами; 

     12.4.2. визначення  переліку  податкових  агентів  згідно  із 
статтею 268 цього Кодексу; 

     12.4.3. до початку наступного  бюджетного  періоду  прийняття 
рішення  про  встановлення  місцевих  податків  та  зборів,  зміну 
розміру їх ставок,  об'єкта оподаткування,  порядку справляння  чи 
надання  податкових  пільг,  яке  тягне  за собою зміну податкових 
зобов'язань платників податків та яке набирає чинності  з  початку 
бюджетного періоду. 

 12.5. Офіційно опридюднене рішення про встановлення місцевих по-
датків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткуван-
ня місцевими податками та зборами, який набирає чиності з урахуван-
ням строків, передбачених пунктом 12.3.4. цієї статті.