33.1. Податковимперіодомвизнаєтьсявстановленийцим Кодексом період часу,з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
33.2. Податковийперіодможескладатисяз кількох звітних періодів.
33.3. Базовий податковий (звітний) період - період,заякий платникподатківзобов'язанийздійснюватирозрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів,крім випадків,передбачених цим Кодексом,коликонтролюючийорганзобов'язанийсамостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Стаття 34. Види податкового періоду
34.1. Податковим періодом може бути:
34.1.1. календарний рік;
34.1.2. календарний квартал;
34.1.3. календарний місяць;
34.1.4. календарний день.
Стаття 35. Порядок сплати податків та зборів
35.1. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України,крімвипадків,передбаченихцим Кодексом або законами з питань митної справи.
35.2. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі,крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
35.3. Порядоксплатиподатківта зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи длякожногоподатку окремо.
Стаття 36. Податковий обов'язок
36.1. Податковимобов'язкомвизнаєтьсяобов'язокплатника податку обчислити,задекларувати та/або сплатити суму податкута зборувпорядкуістроки,визначені цим Кодексом,законами з питань митної справи.
36.2. Податковийобов'язоквиникаєуплатниказакожним податком та збором.
36.3. Податковийобов'язокєбезумовниміпершочерговим стосовно інших неподатковихобов'язківплатникаподатків,крім випадків, передбачених законом.
36.4. Виконанняподатковогообов'язкуможездійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свогопредставника чи податкового агента.
36.5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податковогообов'язкунесеплатникподатків,крімвипадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового обов'язку
37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку,порядокіумовийоговиконаннявстановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
37.2. Податковийобов'язоквиникаєуплатникаподаткуз моментунастання обставин,з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
37.3. Підставами для припинення податковогообов'язку,крім його виконання, є:
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.2. смертьфізичної особи,визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку,яківизначені цим Кодексом;
38.1. Виконанням податкового обов'язкувизнаєтьсясплатав повномуобсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
38.2. Сплата податку та збору здійснюється платникомподатку безпосередньо,аувипадках,передбаченихподатковим законодавством,- податковим агентом,або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.
38.3. Спосіб,порядоктастрокивиконанняподаткового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питаньмитної справи.
Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
39.1. Звичайна ціна на товари (роботи,послуги) збігається з договірноюціною,якщоіншеневстановленоцим Кодексом і не доведенозворотне,втомучисліврезультатінеможливості визначеннязвичайноїціниіззастосуваннямположеньпунктів 39.3-39.4 цієї статті.
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки,ніж основна ставкаподатку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом. 39.2. Визначення звичайної ціни у випадках,встановлених цим Кодексом,здійснюєтьсязаоднимзметодів,вказанихв цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
При визначеннізвичайноїцінизгіднозметодами, встановленими цим пунктом,використовується інформація про ціни в операціяхміжнепов'язанимиособамуспівставнихумовахна відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно невпливаєнаціни,якіотримуютьсяв результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
39.3. Уразівідсутностіданих для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така цінаможебутивизначена виходячизрезультатів незалежної оцінки майна та майнових прав, якапроводитьсясуб'єктомоціночноїдіяльностівідповіднодо ЗаконуУкраїни"Прооцінкумайна,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).
39.4. За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)застосовуєтьсяціна,якавизначаєтьсязаціноюна ідентичні (азаїхвідсутності-однорідні)товари(роботи, послуги),щореалізуються(придбаваються)непов'язанійз продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно зметодомпорівняльноїнеконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажутакого товару(роботи,послуги)договоризідентичними (однорідними) товарами(роботами,послугами)упорівняннихумовахна відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів,як кількість(обсяг)товарів(наприклад, обсяг товарної партії);обсяг функцій,що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків івигод;строкивиконання зобов'язань;умовиздійсненняплатежів,звичайнихдлятакої операції;характеристикаринкутоварів,наякомуздійснено господарськуоперацію;бізнес-стратегіяпідприємства;звичайні надбавки чизнижкидоцінипідчасукладеннядоговорівміж непов'язанимиособами,а також інші об'єктивні умови,що можуть вплинути на ціну.При цьому умови договорів наринкуідентичних (заїхвідсутності-однорідних)товарів(робіт,послуг) визнаютьсяпорівнянними,якщовідмінністьміжтакимиумовами істотноне впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під часукладеннядоговорівміж непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни,зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншимиколиваннямиспоживчогопопитуна товари(роботи,послуги),втратоютоварамиякостіабо інших властивостей;закінченням (наближеннямдатизакінчення)строку зберігання(придатності,реалізації);збутомнеліквіднихабо низьколіквідних товарів.
Якщо товари (роботи,послуги),стосовноякихвизначається звичайнаціна,ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам,послугам),які прилюдно пропонуються допродажу,або маютьціни,встановленіна організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни,вустановленомувабзаціпершомуцього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.
39.5. Згіднозметодомціниперепродажузастосовується договірнацінатоварів(робіт,послуг),визначенапідчас подальшого продажу таких товарів (робіт,послуг) покупцемтретій особі,за вирахуванням відповідної націнки та витрат,пов'язаних із збутом.
39.6. Заметодом"витратиплюс"застосовуєтьсяціна,що складаєтьсязсобівартостіготовоїпродукції (товарів,робіт, послуг),яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов.Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.
39.7. Відповідно до методу розподілення прибутку визначається прибутоквідоперації,якийповиненбутирозподілений між її учасниками.Такийприбутокрозподіляєтьсянаекономічно обґрунтованійоснові,щонаближуєцейрозподілдорозподілу прибутку,якийотрималибучасникиоперацій,якбибули непов'язаними особами.
39.8. Методчистогоприбуткуґрунтуєтьсянапорівнянні показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі відповідної бази (такої як витрати,обсяг реалізації,активи), з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов'язаними особами у співставних економічних умовах відповідно до пункту 39.2 цієї статті.
39.9. Методику визначення звичайноїцінистраховоготарифу затверджує центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
39.10. Уразіякщоцінинатовари(роботи,послуги) підлягаютьдержавномурегулюваннюзгідноіззаконодавством, звичайною вважається ціна,встановленавідповіднодопринципів такогорегулювання.Цеположення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажуабоіндикативноїціни.Уцьомуразі звичайноюєринкова ціна,але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
39.11. Длявизначеннязвичайнихціннатовари(роботи, послуги)використовуютьсяофіційніджерелаінформації,у тому числі:
39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;
39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів зторгівліокремими видами продукції, біржові котирування;
39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;
39.11.4. звіти та довідки відділівзекономічнихпитаньу складі дипломатичних представництв України за кордоном;
39.11.5. інші інформаційні джерела,що визнаються офіційними в установленому порядку.
39.12. Якщопродаж(відчуження)товарівздійснюється у примусовомупорядкузгідно із законодавством,звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.
39.13. Для товарів(супутніхпослуг),ранішеввезенихна митну територіюУкраїниу митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки)намитнійтериторіїУкраїни вважаєтьсяринковаціна,алененижче митної вартості товарів (супутніх послуг),з якої були сплачені податки та збори підчас їх митного оформлення.
39.14. Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) невідповідаєрівнюзвичайноїціни,покладаєтьсянаорган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової службимаєправонадатизапит,аплатникподатку зобов'язанийобґрунтуватирівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
39.15. У разі відхилення договірних цін у податковомуобліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків,таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єктаоподаткуванняабоіншихпоказників податкової звітності.
Визначені іззастосуваннямзвичайнихцінбаза,об'єкт оподаткуваннятаіншіпоказникиподатковогообліку використовуютьсяорганамидержавноїподатковоїслужбидля проведеннярозрахункуподатковихзобов'язань,коригування від'ємногозначенняоб'єктаоподаткуванняабо інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
За результатамицієїперевіркиприймаєтьсявідповідне податковеповідомлення-рішення.Уразіколиплатникподатків розпочинаєпроцедуруоскарженняцьогоподаткового повідомлення-рішення,або несплати відповідної суми, визначеної в такомуподатковомуповідомленні-рішенні,протягомстроків, встановленихцимКодексомподатковеповідомлення-рішення вважаєтьсявідкликаним.Керівникорганудержавноїподаткової службизобов'язанийзвернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань,коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
39.16. Великийплатникподатківмаєправозвернутисядо центрального органу державноїподатковоїслужбиіззаявоюпро укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором між зазначеним платником податків та центральним органом державної податковоїслужби про порядок визначення цін (методів) відповідно до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом строкудії такого договору.Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
39.17. Підчаспроведенняаукціону(тендера)звичайною вважаєтьсяціна,якасклаласязарезультатами такого аукціону (тендера).
РОЗДІЛ II. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ (ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 40. Сфера застосування цього розділу
40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів,визначених у розділі I цьогоКодексу,атакожпорядок контролюза дотриманням вимог податкового та іншого законодавства увипадках,колиздійсненнятакогоконтролюпокладенона контролюючі органи.
У разіякщоіншимирозділамицього Кодексу або законами з питаньмитноїсправивизначаєтьсяспеціальнийпорядок адміністрування окремих податків,зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила,визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.
Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
41.1. Контролюючими органами є:
41.1.1. органидержавноїподаткової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державнихцільовихфондів,крім зазначенихупідпункті41.1.2цьогопункту,а також стосовно законодавства,контрользадотриманнямякогопокладаєтьсяна органи державної податкової служби;
41.1.2. митні органи - щодо мита,акцизного податку, податку на додану вартість,інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територіюУкраїниаботериторіюспеціальної митноїзониабовивезення(пересилання)товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
41.1.2. митні органи - щодо мита,акцизного податку, податку на додану вартість,інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територіюУкраїниаботериторіюспеціальної митноїзониабовивезення(пересилання)товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
41.3. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податківподаткунадоданувартістьтаакцизногоподатку встановлюється спільнимрішеннямцентральногоорганудержавної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності,достовірності,повнотинарахуваннятасплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
41.5. Органамистягненняєвиключноорганидержавної податковоїслужби,якіуповноваженіздійснюватизаходищодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а такождержавнівиконавцівмежах своїх повноважень.Стягнення податковогоборгузавиконавчиминаписаминотаріусівне дозволяється.