ЛЕГАЛ-КОНСАЛТ

         Відповідно до частини 1 Ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

         До суб'єктів інвестиційної діяльності Закон відносить: інвесторів та учасників. Так, він визначає інвесторів як суб'єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних коштів, позичкових майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Залежно від виду інвестицій розрізняють портфельних, фінансових та стратегічних інвесторів, а також внутрішніх (українських) та іноземних інвесторів.

         Відповідно до частини 3 ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" учасника інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавців замовлень або на підставі доручення інвестора.

         Але в юридичній літературі визначають і інших учасників інвестиційної діяльності. Так, О.В. Винник виділяє таких учасників інвестиційної діяльності:

 - виконавці (суб'єкти господарювання, що здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій. Наприклад, проектні, будівельні, впроваджу вальні та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій);

- банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій;

- інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, дочірні товариства (виконують роль фінансових посередників на ринку інвестицій);

- органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (міністерства та відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'єднання);

- органи   державного   регулювання у сфері інвестиційної діяльності [3, с. 47-48].

- одержувача інвестицій – особу, яка отримала від інвестора у власність або в користування майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, і використовує їх у власній господарській діляьності, включаючи подальше інвестування);

- інвестиційного посередника – суб'єкта посередницької діяльності, що на договірних підставах отримав від інвестора майно, майнові права та інші цінності для подальшого інвестування, яке здійснюється на професійних засадах [5, с. 220].

- дрібні інвестори, в основному фізичні особи і в першу чергу громадяни України, які зацікавлені в отриманні від своїх вкладень реальних прибутків (дивідендів, відсотків) в найбільш оптимальні строки;

- великі інвестори, які зацікавлені у вкладанні своїх коштів, у тому числі акумульованих коштів дрібних інвесторів, в реальні та гарантовані інвестиційні проекти, і хочуть мати контроль за діяльність інвестованих підприємницьких структур, отримати ті ж прибутки, за їх рахунок профінансувати свої управлінські витрати та розрахуватися із вкладниками, а також мають й інші інтереси: створення свого іміджу, власну виробничу діяльність, представницькі витрати;

- учасники інвестиційного процесу, що заінтересовані отримати по можливості більшу частину здійснюваних інвестицій і тому можуть завищувати ціни на виконання роботи чи надані послуги;

- трудові колективи інвестованих підприємницьких структур, які прагнуть отримати прибуток через високі заробітні плати та соціальні витрати;

- адміністрація (менеджери) – перебувають на регулюванні фінансових потоків і заінтересовані в тому, щоб вкладені інвестиції довгий час знаходились в їх розпорядженні, а також в направленні отриманого прибутку на реінвестування. Вони можуть мати і корисливі інтереси: невиправдані заробітні плати, високі премії, невиправдані відрядження, нераціональне використання матеріальних та інших ресурсів;

- посередницькі структури, що обслуговують інвестиційний процес, наприклад, незалежні реєстратори, на послуги яких витрачається частина отриманого прибутку.

- діюче законодавство (визначає загальні правові положення);

- договір (доповнює його тими правами і обов'язками, які характерні лише для даного інституту  договірного права).

Інвестор має право:

- право на розміщення інвестицій у будь-які об'єкти, крім тих, інвестування в які заборонене або обмежене законодавством України;

- право самостійно визначати мету, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційного діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів;

- за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до встановленого законом порядку і умов укладеного між учасниками інвестиційної діяльності договору;

- залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у встановленому законодавством порядку цінних паперів і позик;

- самостійно володіти, користуватися тар розпоряджатися об'єктами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до чинного законодавства;

- придбавати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у громадян та юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

         Відповідно до ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність до загальних обов'язків суб"єктів інвестиційної діяльності відносяться:

- додержуватись державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання;

- для виконання спеціальних робіт, що потребують відповідної атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

- одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

Інвестиційна діяльність повинна мати стійку, зрозумілу і особливо стабільну нормативну базу, і в цьому – основна гарантія її реальності. В цивільному праві гарантія розглядається як передбачений законом або договором обов'язок, в силу якого гарантія повністю або частково відповідає за борговими зобов'язання неплатоспроможного боржника. В інвестиційному праві гарантії розглядається в широкому розумінні як законодавчі, організаційні, майнові, кадрові та інші заходи, спрямовані на дотримання і охорону суб'єктивних прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності і ефективний їх захист у випадку порушення.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" держава гарантує стабільність умов інвестиційної діяльності, дотримання прав і законних інтересів її суб'єктів. При цьому слід виділити головний напрямок гарантії інвестиційної діяльності – захист суб'єктивних прав і законних інтересів. Це проявляється у механізмі їх охорони, а у випадку порушення – захисту. Перше є загальноприйнятою гарантією, а друге – способом і методом захисту порушених прав і інтересів.

Оскільки основною правовою формою інвестування є договори, то умови укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності договорів зберігають свою дію на весь їх час навіть у тих випадках, коли змінюється законодавство. Це має досить важливе значення при переході інвестиційних обов'язків на господарсько-правову основу. В той час зміна податкового. митного і валютного законодавства, а також законодавства у сфері ліцензування окремих видів господарської діяльності, які відбулися після закінчення інвестиційного договору, розповсюджуються на його учасників. Але в цьому випадку держава намагається пом'якшити наслідки нововведень, якщо вони істотно погіршують правовий статус сторін.

Особливо гарантується свобода інвестування. Ніхто не вправі обмежувати права інвестора у виборі об'єктів інвестування.

Якщо державний орган або орган місцевого самоврядування приймає нормативні акти, які порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності,  то збитки, які виникли у зв'язку з цим підлягають відшкодуванню в повному обсязі цими органами. В даних випадках обов"язок відшкодувати завдану шкоду покладається на бюджет. Спори про відшкодування збитків розглядаються судом або господарським судом.

Список використаної літератури:

1. Конституція України.

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року, № 1560-ХІІ

3. Інвестиційне право України: Навч. посібник для вузів / В.Д. Чернадчук, В.В.Сухонос, Т.О. Чернадчук. – Суми: Університетська книга, 2001. – 260 с.

4. Инвестиционное право Украины: Учебное пособие / Р.Б.Шишка. 2-е изд., испр. и доп. – Х.: Эспада, 2003. – 159 с.

5. Кибенко О.Р. Інвестиційна діяльність: визначення, суб'єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою діяльністю // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. - № 6. – С. 220.